Вітаємо на сайті Тисменицької районної державної адміністрації

Про район

Тисменицький район утворений 6 грудня 1966 року (тоді Івано-Франківський із адміністративним центром у м. Івано-Франківськ).

11 березня 1982 року Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ про перенесення центру Івано-Франківського району з Угорник до селища міського типу Тисмениці, а також перейменувала район на Тисменицький. До складу району увійшло три селищних – Жовтнева, Лисецька, Тисменицька і 26 сільських (Братковецька, Вільшаницька, Ганнусівська, Загвіздянська, Клубовецька, Козинська, Липівська, Майданська, Марковецька, Новокривотульська, Павлівська, Підпечерівська, Поберезька, Пшеничниківська, Радчанська, Рошнівська, Сілецька, Старокривотульська, Старолисецька, Стриганецька, Тязівська, Угринівська, Узинська, Черніїївська, Чорнолізька, Ямницька) рад, до складу яких входило 47 населених пунктів. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 14 лютого 1986 року селище міського типу Тисмениця було віднесене до категорії міст районного підпорядкування.

Тисменицький район розташований у центрі Івано-Франківщини, довкола обласного центру. До його складу входить 51 адміністративна одиниця: 48 сіл, 2 селища (Лисець та Єзупіль) та місто Тисмениця.

Площа району – 731 кв. км., чисельність населення – 83,2 тис. чоловік. Переважна частина мешканців – сільське населення.

Відстань до обласного центру (м. Івано-Франківськ) - 11 км.

Тисмениччина межує із Галицьким районом на півночі, Коломийським та Надвірнянським на півдні, Тлумацьким на сході, Богородчанським на південному заході та Калуським па північному заході. На північному сході є невелика смуга межі з Тернопільською областю.

Площа Тисменицького району становить – 731 кв. км. Кількість населення (тис.) – 83,8, в тому числі: міське – 15,3; сільське – 68,5.

Клімат району помірно-континентальний. Середні температури липня + 18С, січня -5С. Середня річна кількість опадів 600-800 мм. Сніговий покрив нестійкий (40 - 78 днів). На території району чергуються луги і широколистяні ліси, що мають в основному два яруси. У першому ярусі зустрічається ясен, явір, клен польовий, у другому – дуб, граб, бук, липа, береза, черемха, черешня.

Територією району пролягають 8 шосейних автодоріг державного значення, колії Львівської залізниці. Вигідне сполучення, наявність матеріальних і трудових ресурсів сприяють індустріальному розвитку району.

Районний центр - місто Тисмениця

Тисмениця – одне із найдавніших міст Галичини, яке знаходиться у південно-східній частині Івано-Франківської області, що йменується Покуття. У сиву давнину ця місцевість вздовж «кутів» Дністра і Прута була своєрідними воротами, через які відбувалися торговельні зв’язки племен, що заселяли Галицьку землю, з племенами та державами Чорноморсько-Дунайського басейну. На цьому шляху знаходилося містечко Тисмениця. З Галичем Тисмениця мала і водне сполучення по ріці Ворона, яка в ті далекі часи була судноплавною для невеликих купецьких човнів.

Сучасна Тисмениця розкинулася на берегах Ворони і Стримби. Але в давнину, як вказують археологічні знахідки, поселення знаходилося спершу в урочищі Городище, що по лівій стороні від траси на Коломию, а в княжі часи – на високому пагорбі, що знаходиться по правому березі ріки Ворона.

Перші літописні згадки про Тисменицю. У краєзнавчій та науковій літературі зустрічаються різні дати першої письмової згадки про Тисменицю. Так, уродженець Тисмениці поляк Домінік Хіровскі у своїй праці «Dzieje miasta Tyśmienicy»(Львів, 1938) каже, що Тисмениця згадується під 1062 роком в усіх «ІІІематизмах Львівської вірмено-католицької архидієцезії», оскільки саме тоді до міста прибули перші вірменські поселенці.

З метою економічного піднесення окремих міст король надавав їм самоуправління (Магдебурзьке право). До таких важливих ремісничо-торговельних міст Галицької землі належала й Тисмениця, яка в 1448 році отримала від короля Казимира IV Ягейллончика Магдебурзьке право. У XV-XVII століттях воно стає одним із значних ремісничих і творчих центрів Прикарпаття.

Значний вклад у розвиток культури міста внесли такі відомі люди:

Садок Баронч (1814-1892) - історик, який у 1846-1850 рр. був настоятелем домініканського монастиря у Тисмениці. Найбільша його заслуга у тому, що він опублікував ряд робіт з історії вірменських поселень на Україні, які пізніше узагальнив у великій праці «Нариси історії вірмен» (1869), а також з історії окремих міст, у тому числі й Тисмениці.

Вінцентій Поль – поет. У 1857-1860 рр. він по кілька місяців щороку проживав у Тисмениці (сам і з сім’єю) і саме тут він написав свою відому поему «Пісня про наш дім».

Симон Бернфельд – відомий єврейський учений і знавець гебрайської мови, доктор також проживав у Тисмениці.

У Тисмениці пройшли дитячі і юнацькі роки відомого поета Тадеуша Голлєндера (1010-1943), батько якого Антон Голлєндер у 1919-1928 рр. був бургомістром Тисмениці. Рідному місту він присвятив вірш «Балада про стару вулицю».

Із Тисмениці походить коріння роду Фройдів. Тут у 1815 році народився батько відомого вченого Зигмунда Фройда – Якуб, а також два старших брати Зигмунда – Еммануель і Філіпу. У 1844 році сім’я переїхала із Тисмениці до м. Фрсйбергу (Моравія), де 6 травня 1856 року і народився всесвітньо відомий вчений.

Голова Світового Конгресу Українців Аскольд Лозинський має тисменицьке коріння: його батько народився у Тисмениці.

Відомими вихідцями із Тисмениці є:

Йов Княгиницький – український письменник, живописець, друкар і видавець, церковний діяч, засновник Манявського Скиту, що визнаний осередком духовності та культури України.

Кость Левицький — видатний український державний діяч, найвизначніший політичний діяч Галичини кінця XIX - першої половини XX століття, учений, один із творців та член уряду Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), народився у м.Тисмениця.

Олег Лишега (1949 р.н.) – відомий поет, драматург, перекладач не тільки в Україні, але й за її межами. У 1999 році його вірш «Лебідь» отримав премію «Пушкарт» як найкращий вірш року в США. Збірка «Вибрані вірші Олега Лишеги» у перекладі автора та Джеймса Брасфілда отримала нагороду за найкращий переклад року від ПЕН-клубу. До речі, Олег Лишега став першим українським поетом, нагородженим цією щорічною премією.

Тисмениччина – батьківщина багатьох відомих історичних осіб. Серед них:

Памво Беринда (др. пол. XVI ст.) – український поет, перекладач, лексикограф, гравер, автор першого друкованого українського словника, уродженець с-ща Єзупіль:

Юліан Целевич (1843-1892) – відомий вчений, педагог, історик, етнограф, філософ, уродженець с. Павлівка;

Каєтан Абгарович (1856-1909 рр.) – польський письменник вірменського походження, уродженець с. Черніїв;

І. Гануш (1858-1887 рр.) – відомий мовознавець, уродженець с. Узин;

Степан Ленкавський (1904-1977) – один із провідників ОУН, уродженець с. Угорники;

Роман Федорів (1925-2001) – відомий український письменник, журналіст, редактор журналу «Дзвін», уродженець с. Братківці.

Відома Тисмениччина своїми паломницькими місцями.

У селі  Погоня знаходиться монастир Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого, який є місцем паломництва християн протягом багатьох століть. Згідно з історичними довідками, ця місцевість прославилася ще за часів Данила Галицького чудотворним об’явленням Матері Божої. У XVII ст. на цьому місці виник монастир. Проте він був знищений радянською владою. Навесні 2001 року віднайдено ікону, яку датують XVII ст. і вважають оригіналом чудотворного образу Погонянської Богоматері. Монастир Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого має статус відпустового місця рівня Гошева і Зарваниці

Духова криниця – одне із священних для галичан місць, що знаходиться в урочищі Вишновець, на межі земель Єзуполя і Сільця. За віруваннями, що прийшли до нас із глибини століть, вода з цього джерела має цілющу силу. Численні перекази оповідають про чудеса зцілення незрячих. Щороку на Івана Купала біля Криниці Святого Духа відбуваються величні нічні відправи з молитвами.

Тисменицький район має багату історію. Ця земля ще з часів княжого Галича несе пам’ять про тяжкі бої та ворожі навали. Не раз впродовж XIII-ХVIII століть спустошували її татари й турки, але минало кілька років, і на колишніх згарищах знову вирувало життя, розвивалося господарство. Ще у XV столітті у Тисмениці набувають поширення кушнірські та шевські ремесла з цеховою організацією виробництва, а з середини XVIII ст. тисменицькі кушнірі славляться не лише в Речі Посполитій, а пізніше в імперії Габсбургів, але й у цілій Європі.

У середині XIX століття відбувається пробудження національної свідомості галицьких русинів.

Кінець XIX - початок XX століття характеризується активізацією політичної, культурної та господарської діяльності галичан. У населених пунктах, які входять нині до Тисменицького району, активно діє освітнє товариство «Просвіта», яке засновує хати-читальні, проводить пропагандистську, роз’яснювальну роботу серед населення, зорганізовує інші громадські об’єднання. У 1880 році відроджується товариство кушнірів і білошкірників, роботою якого зацікавилась торгово-промислова палата у Відні. Вона й надала допомогу для будівництва фабрики.

Визначною подією в історії району є створення в 1905 році в Єзуполі першого в Галичині кооперативу «Спілкова крамниця». Його засновником і натхненником став Іван  Петрушевич, уродженець Єзуполя, син місцевого пароха, який, відбувши кооперативні курси в Англії, повернувся додому розбудовувати кооперативний рух.

Перша світова війна спричинилась до створення українських військових формувань, мета яких – здобути вишкіл у лавах австрійської армії для розбудови власного війська та здобуття державної незалежності України. Перспектива мати свою державу спонукала до геройських самозречених вчинків молодь і старше покоління. У кожному селі збереглися спогади про січових стрільців.

Ковток волі у 1918-му був поштовхом до подальшого зростання національної свідомості. Панування Польщі не змогло зашкодити діяльності культурно-спортивних товариств «Луг», «Пласт», «Сокіл» та інших, які створювали передумови для утворення ОУН, а в час війни – УПА. У більшості населених пунктів діяли осередки українських націоналістів, з них формувалися загони УПА.

Немає такого села, в історії якого не закарбувалися б тяжкими ранами події 40-х - початку 50-х років XX століття. І лише піднесення національного руху кінця 80-х спричинило до повернення правди про українську історію минулого століття. Сьогодні вийшли друком книги з історії більше як половини населених пунктів Тисменицького району, створено сучасні літописи подій останнього десятиліття.

Довгождана, вистраждана незалежність 1991 року, яка прийшла на зміну тоталітарному режиму, зумовила багато змін в економічному, політичному, культурному житті району.